Томко Сергей

 

 

reklama-2018 745x93





Томко Сергей

Томко Сергей

Адрес сайта: http://mig.com.ua/news_s/photos.html

На днях в некоторых СМИ появилось сообщение, что в Запорожье безумно подорожало мясо. "МИГ" проверил эту информацию, проведя собственный мониторинг цен на рынках, и она абсолютно не подтвердилась. Отдельные группы товаров действительно подорожали. Но далеко не все, и уж точно не мясо.

В запорожской галерее Art L' открылась выставка акварелей художника из Энергодара Алексея Солдатова. На тонких прозрачных этюдах – изменчивое небо, мерцающая вода, полурастворившиеся в воздухе берега и причудливые контуры деревьев. На вопрос "МИГа", почему мастер, много лет проработавший в качестве специалиста группы эстетики Запорожской АЭС, главного художника города и директора выставочного зала, сегодня обратился именно к акварели, Алексей Солдатов ответил: “Кто-то делает шоу для публики, кому-то ближе работа в свое удовольствие. А для меня это соединилось в сегодняшнем действе – демонстрации этюдов под шум листвы и шорох волн. Когда людям делаешь приятное, они это запоминают”.

В последнее время художник является куратором нового проекта в культурной жизни Энергодара – "Галерея АРТ БЛОК", которая представляет зрителям современную инновационную живопись. Но не теряет связи с родным ему выставочным залом, где "АРТ БЛОК" представил мастеров, чьи работы были приобретены или подарены молодой галерее. А в Запорожье работы Алексея Солдатова и его коллег демонстрировались в галерее "Скрижаль" и у фотохудожников.

Не пропустите прекрасную возможность пообщаться с природой в этюдах Алексея Солдатова – таинственных, нежных и загадочных Выставка булет демонстрироваться до 10 марта.

Анна Чуприна, фото Сергея Томко  

Больше фото  http://mig.com.ua/fotoreportazhi/item/2910-v-galeree-art-l-otkrylas-vystavka-khudozhnika-alekseya-soldatova-pyatnadtsat-na-dvadtsat-g-energodar

Представители незаконных вооруженных формирований с помощью реактивных систем "Град" накрыли огнем аэродром в Краматорске Донецкой области. Об этом сообщает пресс-центр АТО на своей странице в Facebook.

"Сегодня, ориентировочно в 12.30, по аэродрому г. Краматорска, террористами был нанесен огневой удар из реактивных систем залпового огня БМ-21 "Град". По предварительным данным, огонь велся с использованием снарядов "Торнадо", из района населенного пункта Горловка", - говорится в сообщении.

При этом уточняется, что снаряды попали по аэродрому, а также по частному сектору на окраинах Краматорска. "Стоит отметить, что боеприпасы "Торнадо" находятся на вооружении ВС Российской Федерации. Масштабы разрушений и потери уточняются", - подчеркнули в штабе.

MIGnews.com.ua

Алексей Солдатов - выпускник художественно–графического факультета Магнитогорского государственного педагогического института. С 1981г. живет и работает в Энергодаре. На протяжении многих лет развивал культурную составляющую жизни города в качестве специалиста группы эстетики Запорожской АЭС, главного художника города, а затем директора выставочного зала. В творческом списке художника участие в десятках выставок в Украине, России, странах Европы. Он является куратором нового проекта «Галерея АРТ БЛОК», представляющей зрителям современную инновационную живопись.

Вообще-то, Андрей — настоящий фотограф, уже десять лет состоит членом фотоклуба «Запорожье». А снимать начал еще в детстве, как многие. Фотоаппаратом «Смена». Желание перейти на пинхол (pin – острие, hole – дырка) — так называется фотокамера без объектива — появилось в том же фотоклубе.Там часто возникали споры: что лучше — пленочная или цифровая фотография? А из фотоаппаратов какой круче — Никон или Кэнон? И тогда, вспоминает Андрей, поднимался признанный мэтр фотоклуба и говорил: «Не важно, чем снимаешь. Снимать можно даже консервной банкой. Важно — кто снимает».

И тогда Андрей подумал — может, действительно можно попробовать фотографировать консервной банкой? Под рукой банок было навалом — только кофейных. С них он и начал мастерить «фотоаппараты». Для технаря и одновременно человека творческого это оказалось несложно. К тому же, в Интернет на эту тему стоит только заглянуть, получишь массу интереснейшей информации.

2Как все гениальное, фотоаппарат из кофейной банки — вещь простая. Собственно фотокамера уже есть — сама банка. Надо только изнутри ее немного покрасить, желательно в темный и матовый цвет. А вместо объектива в стенке банки делается маленькое отверстие. Один миллиметр в диаметре — и это даже много, пятнадцать сотых миллиметра будут в самый раз.

Кто помнит раздел оптики из школьного курса физики и, может, еще немного занимался фотографией, тот знает, что дырочка в банке это та же диафрагма в объективе настоящего фотоаппарата. Чем она меньше в диаметре, тем больше будет глубина резкости на полученном фотоизображении. Так что без фотообъектива со множеством линз вполне можно обойтись.

И всё? И как же это будет работать? Да очень просто! В фотокамеру, то есть в кофейную банку, надо зарядить пленку. Вернее, маленький ее кусочек — всего на один кадр. Заряжаем пленку, конечно же, в полной темноте. Для этого можно обыкновенную куртку или пальто использовать — руки вставил в рукава и запеленал их курткой. Готово. Можно отправляться на фотоохоту.

Поскольку в фотоаппарате всего один кадр, а не один, скажем, гигабайт на пятьсот кадров, то взгляд у фотографа должен быть снайперским. Но фотоохота — дело увлекательное, захватывающее. Поэтому иногда на съемки Андрей Бондаренко берет с десяток заряженных банок-фотоаппаратов.

Что он снимает? Естественно, спорт, движения всякие отпадают. Потому что выдержка в его фотоаппарате самая короткая секунд тридцать. Бывает, что и минуты. Поэтому лучше всего снимать архитектуру, природу. Родной завод — тоже неплохая фотомодель.

7Однажды Андрей забрался на крышу своего обжимного цеха, и оттуда получилась замечательная фотопанорама «Запорожстали». Снимал в цехе и своих товарищей по работе. Тут только одно условие — выдержка у клиентов фотомастера должна быть железная, потому что фотографическая выдержка довольно долгая. Моргнешь, пошевелишься — все пойдет насмарку. Нерезкой или смазанной карточка получится.

6Все свои «баночные» съемки Андрей дублирует фотографиями, снятыми на телефон. Потом интересно положить рядом два изображения — современной «цифры» и аж из позапрошлого как бы века. Результат из девятнадцатого века иногда очень даже «рулит».

4

5

8

9А, может, все-таки проще взять в руки обыкновенный современный фотоаппарат и не морочить себе голову? Может. Но так каждый сможет! 1Фотоаппарат из кофейной банки для Андрея Бондаренко тем и привлекателен, что результат каждой съемки — это всегда тайна. И даже таинство.

 Дмитрий ШИЛИН — «Индустриальное Запорожье»

В запорожском областном художественном музее демонстрируется выставка к 80-летию со дня рождения заслуженного художника Украины Виктора Хивренко [1935-1992]. На ней представлені 19 работ мастера [13 – из коллекции музея и по три работы предоставили для выставки друзья и родные Виктора Ивановича].

Уроженец Кривого Рога, в детстве переехавший с семьей в Запорожье, Виктор Хивренко в 15 лет пошел трудиться на "Запорожсталь". Во дворце культуры металлургов он встретился с выдающимся педагогом и художником Федором Шевченко. Увлекшись изобразительным искусством, Виктор Иванович не побоялся в 26 лет резко изменить свою судьбу и поступил в Краснодарский госуниверситет на художественно-графический факультет. По его окончании он несколько лет проработал учителем, ва в 1969 году вернулся в Запорожье и стал активно участвовать в областных, республиканских и всесоюзных выставках. Уже через три года он становится членом НСХУ, а в 1989 году ему присвоено звание заслуженного художника Украины.

Виктор Хивренко очень много путешествовал, увлекался рыбалкой и охотой. На нынешней выставке представлены результаты его пребывания в нескольких регионах. Один пласт его творческого наследия связан с поездками в Карелию – автор откровенно любуется осенними озерами и плесами, горящими золотом лесами, избами и баньки северного приграничья. Тихой романтикой веет от работ, сделанных в Седневе под Черниговом. И внимательный зритель не пропустит  пейзажей, запечатлевших днепровские плавни. Есть на выставке и портреты. В частности, "Старший горновой Ванюхин" выглядит пропагандистским передовиком производства, а внимательным и вдумчивым интеллектуалом, чуть ли не мыслителем. А друг и коллега художника Николай Пашканис на картине "К людям" изображен в образе типичного рыбака Севера – в треухе и фуфайке, и лишь  глаза  да легкая улыбка выдают в нем творческую личность.

Работы Виктора Хивренко хранятся в музеях Запорожья, Киева, Донецка, Сум, в частных коллекциях Греции и Германии.

Добро пожаловать на "Монолог Виктора Хивренко"!

Анна Чуприна, фото Сергея Томко.

Больше фото в разделе фоторепортажи.

Понедельник, 09 Февраль 2015 12:16

"Монолог Виктора Хивренко"

Живопись к 80-летию со дня рождения запорожского художника, из коллекции художественного музея. Время работы: ежедневно (без выходных) - с 10.00 до 18.00.
Вход: Билеты: взрослый – 10 грн., детский, студенческий, пенсионный – 5 грн.  Экскурсионное обслуживание - 30 грн.

. Ми поговорили з добровольцем батальйону Волинь – Володимиром Москаленко. Володимир працює журналістом газети «МИГ», але на початку бойових дій вирішив, що для нього важливо піти захищати свою Батьківщину. 

Пане Володимир, вітаю. Розкажіть будь ласка, що вас спонукало піти на війну?

Спонукало те, що в якійсь момент прийшло усвідомлення того, що одних слів, чи роботи, оскільки я працюю в газеті, вже не достатньо для того, щоб відчувати себе на місці в цьому житті, в той момент важкий для країни, який зараз триває. Я добровільно зголосився до лав збройних сил України, потрапив у навчальний підрозділ. Потім наш взвод був включений до складу першого батальйону територіальної оборони «Волинь». Зараз я є службовцем цього батальйону. Після нетривалої ротації зараз ми повертаємося і розташування батальйону і будемо займатися виконанням тих задач, що будуть перед нами поставлені.

Скажіть будь ласка, я знаю, що ви стояли під Єнакієве. Яка була основна задача вашого батальйону, чим ви займалися на лінії фронту?

Наша задача була тримати цю лінію фронту, контролювати ту територію, на якій ми перебуваємо. Власне кажучи, що це так звана перша лінія до позицій противника було 900 – 1000 метрів. Основні функції це робота блокпоста, це перевірка документів, догляд транспорту, виявлення підозрілих осіб. Ну і контроль території в широкому розумінні цього слова.

З якими проблемами стикаються зараз наші бійці на фронті?

Зараз, оскільки відбулася ескалація бойових дій, хоча всі думали на середину грудня, що зима буде спокійною. Що все це стабілізується до весни, до того, як встановиться хороша погода. Якщо можна говорити про хорошу погоду під час війни. Але це все не справдилось в силу різних причин, про які вже багато говорено, чому все це відбувається. Тому основними проблемами на сьогоднішній день є це командування і керування підрозділами збройних сил України, координація їхніх дій, ось це мені здається найбільшою проблемою. Матеріальні, чи якісь інші потреби вони не є аж такими кричущими , складними, або такими, що їх не можна розв’язати.

Командування якось координує свої дії, віддає прикази на наступ? Тому що зараз багато нарікань, ви вже не перший, хто про це каже.

Нарікань багато, ви розумієте, для того, щоб давати оцінку діям вищого військового керівництва треба володіти всім обсягом інформації. Дуже часто люди емоційно оцінюють, всім хочеться швидких, блискавичних наступів на ворога і так далі. Тут треба розуміти, що далеко не з так званими ополченцями ведуться бойові дії, це підрозділи збройних сил Російської Федерації, вони там звільнені заднім числом, перебувають у відпустці чи запасі, це така не вдала спроба заховати, закомуфлювати і відвести увагу від того, що в бойових діях в основному беруть участь підрозділи збройних сил Росії.

Місцеве населення до вас якось виходило? Чи була якась підтримка від них, вони усвідомлюють, що проти них воює російська армія?

На тій території де ми перебували, місцеве населення не набивається в друзі. Не дуже демонструє свою радість, захоплення чи таке інше. Як правило це така показова нейтральність, лояльність. Зрозуміло, що всіх не можна під одну лінію підвести, різні люди. Ті хто підтримує Україну, вони як правило не афішують своєї підтримки, тому що бояться, що лінія фронту зміниться, і вони опиняться на території яка не контролюється Україною. Якась частина ставиться ворожо, але ми розуміємо, що все це в силу різних причин. Пропаганди, чи ще чогось. Але ця ворожість відверто не демонструється. Ті хто особливо ворожий, вже давно взяли в руки зброю.

Чи є серед місцевих так зване ополчення Донбасу?

Оскільки ділянка, на якій ми перебували, вона така не дуже значна за обсягами. Була у нас інформація, що от в цьому будинку жила людина, яка сьогодні зі зброєю в руках воює проти нас, а там залишилась її родина. Ніяких проблем через це у родини не було, хоча ми знали що члени родини перебувають у лавах противника.

Я знаю, що за час перебування на фронті ви не написали жодної строчки як журналіст. З чим це пов’язано? Чи плануєте ви після завершення війни щось написати про це?

Не писав тому, що по-перше не було так багато часу, щоб абстрагуватися наскільки це можливо, і щось писати. Емоційні речі, вони не дуже потрібні, тому що треба дотримуватись журналістських стандартів, писати об’єктивно і зважено. Не завжди це виходить. Коли перебуваєш там на війні, навіть не було великого бажання викладати щось на папері. Можу комусь здається, що це не правильно. Зрозумійте, я пішов воювати, а не описувати війну.

Ви казали, що якщо йде гібридна війна, то і перемога буде гібридною. Що це значить?

Ну це такий, більше може жарт. Війна все одно на сьогодні для більшості людей не помітна. Вони від неї абстрагувалися, відгородилися. Я сьогодні ходив по Києву і бачив, що у людей відчуття війни таке, що все це відбувається дуже далеко. Хтось реагує на форму дуже гостро, хтось відвертається. Стосовно гібридності, просто в нашому житті все так перемішано, що не буде чогось одного. Десь ми досягнемо успіху, а десь доведеться визнати, що нам щось не вдалося. Занадто довго ми будемо переживати цю війну, навіть після її закінчення. І тому говорити, що у нас буде перемога, свято, і чергове 9 травня, навіть суто українське, я думаю, що його не буде.

Чи відчуваєте ви підтримку волонтерів, чи держави? Хто зараз більше допомагає?

Був період, коли все лежало на плечах волонтерів, наших рідних, близьких, знайомих. Десь із середини жовтня стала більш відчутна роль у матеріально-технічному забезпеченні міністерства оборони і держави. Чесно кажучи, важко виміряти це в якихось відсотках, хто більше, хто менше. Головне не кількість, а вчасність і якість цієї допомоги. Щоб ми отримували все, що нам потрібно, тоді коли це потрібно. Тому що літня форма і літнє взуття, воно зараз зовсім не потрібне, і не треба його гнати цілими фурами, щоб спорядити якісь підрозділи. Сьогодні треба ще зимова, але дуже швидко стане потрібна літня. Єдине з чим немає проблеми, і ніколи не було – це з продуктами, з їжею. І держава і волонтери з цим як раз найбільше старалися.

Чого на вашу думку не вистачає Україні для перемоги. І що має зробити українській народ, щоб згуртуватися?

Народ має боротися і розуміти, що це його війна. І війна за його Батьківщину. Нам нікуди йти – це наша земля. Тому ми маємо її відвоювати, встановити повний контроль над всією територією, що нам належить. Ми віримо в перемогу, безумовно. Якщо в перемогу не вірити тоді і не треба воювати, а зразу здатися і сказати, все приходьте, нами тут керуйте. Влаштуйте нам суцільне ДНР. Як там ми прекрасно знаємо і за оперативною інформацією, і за інформацією тих журналістів, що там працюють, фактично у підпіллі. І зовнішні прояви війни вони очевидні в цій буферній зоні. Та частина, яка вже відвойована українською армією. Дивлячись картинку людина не може усвідомити весь цей жах тотального краху життя людей, які там жили. От був якійсь уклад життя, вони прилаштувалися, а потім раз, і всього цього немає в один день. Зараз дуже не вистачає сил, дуже вони не рівні, якщо брати у військовому вимірі. І за кількістю важкого озброєння. Очевидно доведеться дуже тяжко.

Дуже вам дякую, перемоги вам. Бережіть себе.

Перемоги всім нам!

Програма Хроніки Донбасу. Дар’я Куренная.

Известно, что кавер-версию «Мовчати» музыканты записали поздно ночью 3 февраля 2015. А слова к этой песне написал Андрей Кузьменко, который трагически погиб в атокатастрофи 2 февраля.

«Кузьма, ты всегда останешься с нами», — написал Вакарчук.

 

Фото Сергей ТОМКО "МИГ"

 

Основан он в 1945 году и находится в Запорожской области , Новониколаевком районе , с. Трудовое . Климат здесь благоприятный , умеренно континентальный, с малоснежной умеренно холодной зимой и жарким засушливым летом .
Разводят в Запорожском конном заводе лошадей русской рысистой породы , орловской рысистой и украинской верховой
Два бригадира -- наездника : Гнедой Александр и Белецкий Виталий , имеющие по одному помощнику наездника и по одному конюху , несколько ночных и дневных коневодов. Вопросами селекции лошадей занимается начкон Гнедая Елена Александровна .
При конном заводе имеется школа верховой езды , в которой обучаются дети местных жителей и окрестных населенных пунктов . Кобылы , прибывшие с ипподромов после испытаний непременно поступают в маточный состав , поддерживая ремонтное поголовье . А жеребцы идут на продажу . В конном заводе практически круглый год есть лошади для продажи . В основном их покупают для дальнейшего обучения и использования под верхом ( в конной милиции , прокате и т.д. ) , а также для использования в домашнем подворье .

apple d

Свежий номер

MIG-2018 01 18 03 1 253x374

 
 

Поиск

Система Orphus